Ці кілька днів, що перевернули моє життя. З ніг до голови, їй богу. І не питайте, що сталось...
Або гаразд, питайте. Чи зустрів я Її? Але спитайте перед тим, чи шукав я Її чи чекав Її...
І хоча перші враження згоріли у вогні пристрасті, не зважаючи на це я їх пам'ятатиму. Завжди пам'ятатиму. Хоч я і не зауважив, хто першим порушив правила пожежної безпеки...
Такого ще ніколи не було. Такого стану. Повірте мені. Знаю, що кажу.
Десь у мозку лунає пісня "Зламай мене навпіл" гурту КРЕМП, її ледь чутно, проте вона лунає... я чую. Мені здається, що мені не хочеться, щоб мене зламали... тим більше навпіл.... Але рішення вже прийнято мною... Без вагань. І нехай поки воно ще десь там , поряд з тихенько лунаючою кремпівською піснею в моєму мозку. Але зовсім скоро я почую його на повну гучність. Бо саме так я завжди слухаю музику, що зігріває серце....