Сьогодні ти мені приснилась. Але тебе було декілька... дійсно декілька. Важко це уявити, а ще важче повірити в це, але... Погодься, це навіть зовсім не смішно.
Наприклад, на початку мого сну, самому-самому початку – коли ти у ньому з'явилась (з'явилась як ні в чому не бувало, так ніби мій сон вже наполовину твій) і зажадала від мене майже неможливого – піти з тобою. І здавалось би, що тут неможливого? Це ж просто – взяти і піти. Тим більше з тобою.
Але...
Ти почала усміхатись і в ту ж мить стала іншою. Я спробував згадати тебе такою і не зміг. Спробував зробити крок і марно. Ти продовжувала усміхатись. І на якусь мить я почав щось пригадувати, з'явилось трохи спогадів, але зовсім трохи і зовсім далеких, майже забутих, і чомусь не про тебе...
Чому ти прийшла? Для чого? Схоже ти сама цього не знаєш. І я не знаю, але в моєму сні завжди є місце для тебе. Для декілька тебе.