Анатолій Мельник. МОНОЛОГ

Я вкотре переконуюсь
Що в цій безодні почуттів
Бракує теплих диких слів
Чи снів…
Я усвідомлюю, що
Просинаюсь, вже не мандрую
У тобі, не хочу їх
І їхніх сліз не помічаю
І вже не плачу, бачу
Чую топіт ніг та гуркіт-сміх
Брехню отих самих
Ледачих хробаків
Я розумію їхній гріх,
Чи свій, чи їхній
А всеодно і нетерпл... Читати далі »

Після чергових „коаліційних” залпів, думок, дій та рішень, мені остаточно набридло це слово та й взагалі визначення поняття коаліції. Після виборів тільки й чути: „хто з ким об’єднається” і головне - проти кого... Своєрідна війна політиків, до якої ми звикли, якій ми приділяємо надто багато уваги.

Мимоволі пригадую передвиборчі перегони (як багато істини в цьому с... Читати далі »

Крізь тернії та бігборди... до зірок?

А насправді заробити собі авторитет серед людей не так вже і складно (маючи такі гроші на рекламу). Потрібно просто спрямувати частину грошей в інше русло. Наприклад, на ремонт будинків. Довго шукати такі будинки не потрібно. Кожен другий мешканець, якого зустрінеш просто на вулиці і з... Читати далі »

Ось ці прості слова
Хочу сказать дівчині я,
Яку не знаю...

Ось ці прості слова,
Які в моїх думках
Спотворених витають.

Я НЕ ЛЮБЛЮ І НЕ КОХАЮ.
Усе ілюзія, усе моя вина.
Це жах, це катастрофа,
Це море відчаю, тепла якого
Я не відчув. А ти одна.
Десь там твоя Голгофа.
А я?
А я - ілюзія.
Примара вічної ходьби
По... Читати далі »

Если б каждый день
Мое сердце рождалось
Снова и снова
Детский крик разрывал в клочья Боль,
Пускай в этот миг
Силой быстрого слова
Милый смех созидал теплоту!

Ко мне пришла любовь
Нет, я не это слово…
Сказать хочу и не могу
Ведь это чувство вновь
Оно от бога, когда ей стоит улыбнуться,
И все во мне горит, огнем сгорае... Читати далі »

Мені сподобалось спостерігати сьогодні природу
А саме дерева і непогоду, а ще бруньки,
Бо саме вони - всі такі малі
Чиїсь малесенькі батьки
Знову почали рости

Мені сподобалось дивитися у воду дощів
Очима помічати її вроду
Руками слухати її думки
По озеру душі її пройтись ногами
А потім радісно кудись піти…

Офіційно визначення поняття миротворчості по відношенню до бойових дій в Іраку вперше ввів 2 червня 2003 року тодішній президент України Леонід Кучма в Указі № 459/2003 (“Про направлення миротворчого контингенту для участі України у міжнародній миротворчій операції в Республіці Ірак”).

В самій назві цього документа міститься заздалегідь неправдива інформація, яка д... Читати далі »

Поряд зі мною спить павук
І я тихенько, лиш би не збудити
Скажу вам по секрету:
У нього немає вух.
І він не вміє дурити.

А недалеко виріс дуб,
В якому є двері,
Якого листя десь у небі,
Літають, ловлять дикий звук,
Щодня пастки для вітру розкладають,
А часом навіть помирають.
ПРОСТО ТАК.

Твої думки - то майже сестри паву... Читати далі »

Я заглядаю кудись
Нічого не бачу
Лише плачу. Твої очі. Подивись
Вони такі зрячі
Як колись.
Як у орла, який летить кудись...
Ти подивись. Я бачу
Кришталики чиїхось сліз...
Ні, не твоїх. Чужих, непроханих
Гостей моїх німих
До біса їх усіх!
Поглянь на мене. ДИВНІ очі.
Багаті, бідні, як у всіх.
Водночас дуже своєрідні, ... Читати далі »

Прокинься, дівчино!
Ось голова, а ось рука.
Ноги немає. Не смій питати, де вона...

Нога давно кудись пішла. Одна.
А інша залишилася сама.
Ще рік тому, ти пам'ятаєш?
Той дивний сон, в якому бачила тюрму.
І не одну. Тепер ти знаєш.
Зима. Весна. І літо.
Ліси, степи, гаї, лани і море квітів
І серед них проміння діти,
А ще нога к... Читати далі »