Анатолій Мельник. МОНОЛОГ

Юначе, ти знову тут і знову плачеш?
Тобі хтось жити не дає?
Вставати зранку й відчувати, що ти живеш...
Радіти всьому й усміхатись, бо ти живеш...
Хтось намагається усе це зіпсувати?

Ти витри слози й загостри меча
Забудь про все, а потім в бій,
Зруйнуй себе і не жалій,
Зруйнуй усе і не жалій нічого

Спали брехню, зітри несправедливість
Т... Читати далі »

Розумієш, друже...
Коли ранковий вітер дме
І холодно дуже...
Усе здається, що життя мине
І не помітиш, друже

Ти не чекай, доки хтось піде
Не чекай, доки хтось знайде
Адже ніхто нікуди не піде
Доки ти сам не схочеш дуже

Вставай, друже, пробудись
Знайди в собі сили і йди
Поспіши, біжи, знайди
Досягни своєї мети

Не бійся себе і... Читати далі »