Анатолій Мельник. МОНОЛОГ

Мимоволі пригадую передвиборчі перегони (як багато істини в цьому слові). Коли газети, електронні видання, радіо та телебачення були рясно обсипані подібними визначеннями. Коли штучний азарт від перегонів переживали не лише так звані політики, але й звичайні люди, котрим насправді давно набридло слухати беззмістовні речі, набридло спостерігати бездіяльність тих, хто повинен бути наддіяльним.

Ось і відбулися такі важливі для України вибори. Два тижні минуло, а ми не почули якихось конкретних кроків у плані вивозу сміття, ремонту доріг та будинків. Не побачили план дій, суми виділених коштів, строки виконання ремонту, контроль за їх вчасним виконанням. Новообраним політикам зараз явно не до того, адже їм необхідно створити чергову коаліцію. Мета цього заходу особисто для мене не зрозуміла.

В якомусь з інтерв’ю один відомий в Україні художник та письменник заявив, що надто багато уваги приділяємо політикам. Справді, якщо подумати над цим, то так і виходить. Діяльність (АБСОЛЮТНО НЕ ПОВ’ЯЗАНА З ПОЛІТИКОЮ) дочки чи сина відомого (помітили?, як це слово вже міцно вкоренилося в повсякденному вжитку) політика – це ж як масло до хліба. Скільки коштує сукня чи автомобіль НІЯКИМ ЧИНОМ НЕ ПОВ’ЯЗАНИХ З ПОЛІТИКОЮ ЛЮДЕЙ значить для нас більше, ніж інформація про те, коли конкретно буде вивезено сміття з Вашого двору чи нарешті відремонтовано Ваш будинок. Парадокс?

А так звані „коаліції” - з тієї ж опери, як то кажуть. Нам від них ні холодно, ні спекотно. І зарано ми хвалимо й леліємо персоналії, котрі беруть участь в політиці. Адже вона до них ще не дозріла (і дуже часто, вони до неї також). ЗАРАНО, люди, ЗАРАНО! Публічність та культ особи політика – це вже самий вершечок великого політичного айсберга. А не його підвалина, з чого складається суспільна думка на сьогодні.

Публічність – це коли немає проблем, або їх небагато, або коли вони хоча б вирішуються. Коли відкрито ілюструється прийняття важливих рішень, та їх реалізація. Пріоритет таких рішень безсумнівно наступний: ремонт будинків, доріг та вивіз сміття – НАЙВИЩИЙ, далі безліч не менш важливих соціальних проблем та невирішених питань, і вступ в ЄЕП, НАТО, СОТ, ЄС і т.д. – НАЙНИЖЧИЙ пріоритет. Чому? Подумайте над цим самостійно.

І нарешті, „зелені чоловічки”. В одній високорозвиненій країні передвиборні дебати тривають наступним чином. Політики одягають однакові костюми (забуваєм про публічність) і перед камерою говорять, хто що зробить і в який спосіб (пам’ятаємо про найважливіше - РЕЗУЛЬТАТ). На мою думку, нам необхідно подумати над чимось подібним, але з додатковим впровадженням – перевіркою усього сказаного (в тій країні просто вже пройшли цей етап, тому там не вміють брехати, не бачачи ніякого сенсу в тому).

Існує ідея про припинення усілякого роду напівполітичних дискусій на радіо чи телебаченні, неефективних в тому сенсі, що після них ситуація в країні ніяк не змінюється. Тобто: „говорили, балакали, сіли та поїхали” – єдина реалія таких дискусій. Дана ідея наштовхує на позитивні емоції та певні роздуми. Розвиток її – введення для політиків певного часу на телебаченні для розмови про те, в які терміни буде виконана та чи інша справа (обличчя політика ми не бачимо, тому не знаємо хто це), а через вказаний термін виділити час для підведення підсумків (вказана інформація перевіряється незалежними експертами та іншими незалежними структурами), відповідно аналізується ефективність роботи даного політика. Ніких емоцій. Ніякого пафосу. А коли нам відкриють обличчя цих політиків, ми випадково дізнаємось, що це навіть не обов’язково люди... Ви вірите в зелених чоловічків?

Анатолій Мельник
www.monolog.name

Анатолій Мельник