Анатолій Мельник. МОНОЛОГ

Ось ці прості слова,
Які в моїх думках
Спотворених витають.

Я НЕ ЛЮБЛЮ І НЕ КОХАЮ.
Усе ілюзія, усе моя вина.
Це жах, це катастрофа,
Це море відчаю, тепла якого
Я не відчув. А ти одна.
Десь там твоя Голгофа.
А я?
А я - ілюзія.
Примара вічної ходьби
По муках, прикрих муках,
Солодких кроків по житті,
Отруєних надією,
Задушених мрією,
Загублених десь в небутті...
А ти?
А ти - десь там, ти завжди поряд
А я сам, лише сам,
Бо все ілюзія.
Все прикрий біль,
Який прийде вночі,
А піде вдень. Або не піде,
Ніби один з непроханих гостей,
Який ніколи не поїде. Геть.

Анатолій Мельник