Анатолій Мельник. МОНОЛОГ

Вона десь там,
А я залишився сам...

Я став дорослим
Ну то й що?!
Мені тепер всеодно...
ВСЕОДНО,
Бо поряд немає її
Моєї весни,
Моєї осені й зими.
Нестримно холодно мені,

БО ПОРЯД НЕМАЄ ЇЇ!

Розум: "Облиш це - все ж кольорове!
Небо веселе, серце пурпурове".
Серце: "ТОБІ НЕ ВИСТАЧАЄ ЇЇ!!!
Твоєї весни,
Твоєї осені... Читати далі »

Спробуй кинути ВИКЛИК долі!
Не маєш на це Сили волі?
Не віриш. Вагаєшся. Не знаєш.
Відтого помалу себе втрачаєш.
А ще вертаєш, чого не вернеш
Й тихенько бажаєш, чого не сягнеш
НІКОЛИ

Доки не кинеш ВИКЛИК долі.
Доки не знайдеш ключ від неволі.
Доти не збагнеш, для чого живеш,
Доти не усвідомиш, що скоро помреш!
Авжеж!! Не віри... Читати далі »

І знову вечір
Благає мене про втечу.

Я одягаю думки
І подумки планую дії,
А він шепоче мені казки,
Які рятують мої мрії…

А там, де волі храм.
Поволі радісно куються долі,
Мене чекає вже моя,
Та, що колись була в полоні

Вона – весела чи сумна
Подивиться у мої очі
Вже знатиме, чого я хочу
І вип’є погляд мій до дна ... Читати далі »

Сьогодні - День Незалежності
Нашої долі, чиєїсь безмежності
Або ж просто український бедуїн
Нарешті-нарешті прийшов до нас він!

А ми йому радіємо
Бо вже давно леліємо
Давно про тебе мріємо
Казковий бедуїн!

Дванадцять років поспіль.
До нас приходиш в розпіль
Приносиш щастя в кожен дім
Невимушений, добрий бедуїн!

Аж ось лу... Читати далі »

Серце знову горить
Ні воно не болить
Просто згадує і димить...

Хто його підпалив?…
Хто колись його розбив?…
Хто? Хто? Хто ж це зробив?…

Зупинися мить
З мене вдосталь
Я безсилий, дух болить...

Відписати? Знов усе розпочати?
Навіщо? Тримай мене міцно,
Я зовсім не вмію кохати…

А грати не буду, не вмію, не хочу
Не буду ... Читати далі »

Тихо дерева шелестять,
Ніби чогось хотять,
Ніби їм чогось треба,
Лиш бояться про це сказать,
А просто тихо шелестять.

Поряд зі мною люди
Вони усюди
Нищать природу
Ламають, паклюжать
Нівечать її вроду

А вона мовчить,
Лише тихо шелесить…

09.08.2003

---

с. Бубнище (відпочинок у скелях)

Не печалься, сестра, что лета нету!
Ты - совсем одна и солнышко где-то
И этот обманчивый листопад позади.
Ведь грустно тебе, как ни крути...

Сестра-сетричка, улыбнись!
Это всего лишь миг, листочки лета.
Всего лишь веяние сизого ветра,
А солнышко уже в пути.

Знаешь, сестра, цвета глаз твоих
Прекраснее нету,
Мир подсказал этот с... Читати далі »

Залишилось знайти вихід
Кажуть, він там, де тихо
Там, де зорі та відчинені вікна,
З яких ллється рожеве світло
Там грає музика й течуть срібні ріки
Там немає печалі і кінця світу

Поглянь, може, справді вихід там
А, може, деінде...Ой, лихо не там
Стій! Зупинись! У тебе ж є вибір
Ти може не знаєш про це
Ти можеш піти, а можеш лиш... Читати далі »

Маленька,
Ти згадай тихенько,
Як нам колись сонечко всміхалось
Зраненька.
Воно з нами гралось, рідненька
Хоч ми раділи йому, як дурні
(Хочеш, можеш піти…)

Нарешті свобода
Розтуляє нам сміливого рота,
Ти можеш забути про все.
Та не радій, не твоя перемога
Fin мене не змете.
Краще залиш місто мрій,
Там вже базується ... Читати далі »

Чому не спиш?
Все чекаєш на мій лист?
Не треба! Лягай краще спати
Бо так довго не зможеш чекати

Який дивний світ!
Здається нікому нічого не треба
Та всі ходять і просять,
Ніколи не бачать неба

Поглянь навколо - усе кольорове
Усе, як увісні
Я пишу тобі знову - пробач мені
Пробач і просто поплач
Навіть сама з себе
Адж... Читати далі »