Анатолій Мельник. МОНОЛОГ

Мені приснився сон,
В якому я
Прожив нове життя.
У ньому ти нова і я новий,
У ньому все нове,
Лиш сон старий.

Хотів прокинутись, не зміг
Твій погляд знову кудись втік.
Куди ж він, рибонько, куди?
Що я робитиму, що далі?
Як житиму, згубивши всі медалі?
Як знатиму, що вже не сплю?

Чи може вже не варто просинатись?

Я далі сплю, і... Читати далі »

Ти прийшла і пішла...
А твій погляд лишився
Зігрівати мене щодня.

А посмішка твоя
Вочевидь ще ховається в ліжку.
Я ненароком, лишень тишком-нишком
Її поміча...

А в кухні ти забула голос,
Він каву готує і вкотре рятує
Мій мозок...
Тим часом радість на стіл накрива
Твій погляд сів навпроти...

А ось твій дотик,
Це він лишився... Читати далі »

Моє серце мріє знайти тебе.
Тепер ніяких надій.
Тільки віра в це.

Стій, не тікай, постривай,
Отримай віри пай,
Кавалок правди й торбину мрій,
І після цього зрозумій:
Тепер ніяких надій...

21.06.2009, м.Львів
Присвячую І.К.

Твої думки усі такі п’янкі,
Розумні й веселі і часом не твої...
Розумієш? Вони такі...
Твої думки...
Такі щасливі й щирі,
Іноді мої...

Ти чуєш? Аж хочеться жити,
Радіти світу
Сміятись і гратись,
Нікуди не ховатись
І просто вертатись

В твій рай…
Ну і нехай!
А я ніколи не забуду
Твої – не твої думки...

21.06.2009, м... Читати далі »

Я знову хочу втратити себе
Точніше забути й загубити тебе.
Надовго, навічно, назавжди
Я хочу ніколи себе не знайти.

А ти смієшся з мене, як завжди
Очима рятуєш, не віриш мені.
Мов небо синє, цілуєш мене
І ніби так треба, розумієш мене.

Чому тоді небо таке німе?
Чому я не бачу тут тебе?
А поряд думки повідкривали роти
Лишень вони одн... Читати далі »